Історія створення каплички у Гідропарку

«Ми – є народ, якого Правди сила

                                                                                                     Ніким зборована ще не була»

                                                                                                                                                 І. Франко

Водохреща 2017

Нинішній рік – рік невеликих, але ювілеїв. 25 років  пройшло з часу  відновлення традиції освячення дніпровської води Патріархом всієї України – Руси Філаретом. За ініціативи київської громади, зусиллями тодішнього київського міського голови  О. Омельченка, його команди та депутатів Київської міської ради 20 років тому це свято стало загальноміським – всекиївським!

19 січня 2017 року виповнюється 15 років з того моменту, як засіяла золотим куполом в межиріччі Дніпра і Десни капличка-бювет «Хрещеня Господнє», яка дає киянам духовну енергію і життєдайну, живу і чисту природну воду.

15

Для ДКП (державного комунального підприємства) «Плесо», якого визначено замовником будівництва комплексу, робота розпочалася з чистого листа, адже єдиним, що було визначено на той час – це територія забудови – якомога ближче до місця  освячення дніпровської води. Раніше на місці, обраному під будівництво каплички, стояла церква села Передмістна Слобідка,  мешканці якого впродовж віків забезпечували Києво-Печерську лавру овочами та молоком. Само село і церква були знищені в серпні-вересні 1943 року. Це одна з найбільш трагічних сторінок  історії нашого міста, нашої країни. Але історія не стоїть на місці, і місце трагедії відроджується  і природою, і духовністю, коли до цього прагне людина.

Початок робіт вражає своєю динамічністю. В листопаді 2001 року  було здійснено  колосальний об’єм організаційних, проектних та підготовчих робіт. Визначено генпідрядну організацію – ТОВ «SU GROUP», архітектора та головного інженера проекту,  художника для написання зовнішніх ікон. Виконано і затверджено проект свердловини,  виготовлено макет каплички-бювету. Дане рішення  знайшло підтримку головного управління архітектури, управління охорони історічних пам’яток архітектури, Дніпровської районної адміністрації та скріплено, безпосередньо на макеті,  підписами Патріарха всієї України – Руси Філаретом, київським міським головою О. Омельченко.

2

Отже, з 4 грудня було розгорнуто повномасштабне будівництво комплексу – прокладено всі інженерні комунікації, збудована свердловина. Надзвичайно стислі терміни, дуже несприятливі погодні умови, особливо в січні 2002-го року, коли морози, в умовах відсутності снігу, сягали позначки – 25°С, а земля промерзла  майже до максимальної глибини – 90 см, вимагали від усіх учасників будівництва нестандартних, творчих підходів, ініціативи та спільних зусиль.

1

10

Будівля та купол каплички-бювету будувалися окремо, — будівля – під палаткою, купол – на окремому майданчику. Але особливі проблеми постали, коли  настав час  остаточного монтажу споруди, адже 17 — тонний купол необхідно було підняти на висоту 23 м, а жоден із наявних в Києві автокранів таку операцію виконати не  міг. І було знайдено і замовлено  єдиний в Україні  автокран вантажопідйомністю 200 тонн!

8

14 січня 2002 року  відбулося освячення золотого хреста і куполу на землі. Настала довгоочікувана мить монтажу. Тихе хвилювання всіх причетних до події… 14 хвилин – і капличка-бювет набула сучасних обрисів! В цьому обрисі втілена ідея поєднання  часу Хрещення Київської Русі з сьогоденням. Капличка-бювет являє собою образ воїна в шоломі із шийною кольчугою.

5

7

14Будівельники, зодчі, інженери показали свою велич в єднанні для досягнення, на перший погляд,  недосяжної мети. Об’єднавші в єдиному пориві знання, вміння, волю, працюючи в дві, а з 2-го січня в три зміни, відмовившись від вихідних і святкових днів, змогли! встигли! виконати весь обсяг  робіт, передбачених проектом, не витративши жодної копійки понад кошторису проекту, за 45 діб звели будову, яка стала одним із символів Києва ХХІ сторіччя.

13

12

Низький уклін, шана всім, хто вклав у створення каплички-бювету «Хрещення Господнє» своє серце й душу. Найбільша шана – ветеранам Підприємства, які не тільки виконали весь об’єм  зовнішнього благоустрою, а  ще й зігрівали всіх теплом Дитячого пляжу.  Особливо  хотілося б виділити Л.П. Главацьку, О.П. Колесниченка та М.М. Іллінського. З повагою згадуємо і наших «Народних контролерів», на той час 80-річних  ветеранів Великої Вітчизняної війни,  Жигуна Якова Филимоновича та Порала Івана Яковича. Низький уклін, шана і дяка за благословення та підтримку Патріарха УПЦ Київського патріархату святішого Філарета та благочинного лівого берега м. Києва УПЦ Київського патріархату о. Павла. Особливу шану та вдячність за появу храму кияни мають виразити Омельченко О.О., Щепцю М.С. (який на той час очолював Підприємство і власноруч керував будівництвом та приймав відповідальні рішення), Жигуну Віталію Яковичу (на той час – генеральному директору ТОВ «SU GROUP»),  Шевчуку О.С. (на той час – голові Дніпровської РДА) та всім їхнім однодумцям, помічникам і соратникам.

11

Храм «Хрещення Господнє» — символ нашого часу, часу оновлення віри, оновлення всього життя, часу  творення вільної, нової України!