Чи є озеро Качине озером? Так!

Пропонуємо до вашої уваги цікаву статтю  «Чи є озеро Качине озером?».

Автори:

Шевчук С. А., к.т.н., ст.н.с., Інститут водних проблем і меліорації НААН України,

Вишневський В. І., д.г.н., проф., Національний авіаційний університет

Автори послідовно, безапеляційно і ґрунтовно, посилаючись на точні історичні джерела, доводять, що озеро Качине, яке розташоване у Дарницькому районі Києва біля перехрестя проспекту Григоренка та вул. Здолбунівська, є саме природним об’єктом, озером.

На прохання авторів викладаємо даний науково-популярний матеріал у повному об’ємі, аби найбільш точно передати думку науковців.

 

Чи є озеро Качине озером?

Наведено результати досліджень картографічних творів, даних аерофотозйомки та супутникових знімків місцевості, на якій розташовано оз. Качине. Встановлено факт існування цього озера протягом дуже тривалого часу, а головне – до початку забудови прилеглої місцевості. Зроблено висновок про природне походження озера та доцільність його збереження.

Вступ.

Ще донедавна – до весни 2016 р. – оз. Качине, що у Дарницькому р-ні Києва, було практично нікому не відомо. Але у квітні 2016 р. навколо озера почали зводити паркан, яким планувалося відгородити будівельний майданчик. Тут мав бути зведений величезний житловий будинок, проти будівництва якого виступило місцеве населення.

Ознайомлення з наявними документами показало, що “зелене світло” проблемному будівництву відкрило кілька рішень, зокрема експертиза, яку виконав Науково-дослідний центр екологічної безпеки і природокористування при Державній екологічній академії, яка, у свою чергу, підпорядкована Міністерству екології та природних ресурсів України. Згідно з висновками експертизи, на місці запланованої забудови “виявлена заболочена територія, яка виникла внаслідок антропогенних факторів”. У додатках до експертизи містяться ще деякі положення, які викликають заперечення. Зокрема, не можна погодитися з формулюванням про відсутність негативного впливу будівництва  на стан “регіону”, адже останнє звичайно тлумачиться як велика територія.

Аналіз попередніх досліджень.

Водні об’єкти м. Києва перебували в полі зору багатьох дослідників. Зокрема у книзі (Вишневський В. І. Ріка Дніпро. – К.: Інтерпрес ЛТД, 2011. – 384 с.) наведено відомості про гідрографічні особливості Дніпра та зміни, що відбулися в результаті господарської діяльності. З праць, які вийшли останнім часом, потребує згадка колективна монографія (Екологічні проблеми Київських водойм і прилеглих територій / О.В. Романенко та ін. – К.: Наукова думка, 2015. – 192 с.). Що ж до самого оз. Качине, то знайти відомості про нього в науковій літературі не вдалося.

Методи досліджень.

Для з’ясування того, чим є водойма біля перехрестя пр-ту Григоренка та вул. Здолбунівська, проведено аналіз наявних гідрологічних, картографічних матеріалів, аерофото- та космічних знімків, а також виконано безпосереднє ознайомлення з озером.

Висвітлення основних результатів.

Особливістю рельєфу Києва є наявність долини Дніпра, ширина якої сягає 10 км і навіть більше. Правий її схил крутий, лівий – пологий. У межах річкової долини сформувалася доволі широка заплава – насамперед уздовж лівого берега. Раніше вона часто затоплювалася – інколи на кілька метрів. Це, зокрема, сталося під час історичної повені навесні 1931 р. Тож невипадково на заплаві існували і продовжують існувати численні озера. Про це свідчать численні картографічні твори, зокрема, датовані ще серединою XIX ст. (рис. 1).

Рис. 1. Фрагмент плану околиць Києва, 1850 р.

%d1%80%d0%b8%d1%81-1

Цінність наведеного плану не лише в зображенні численних озер, а й у показі сіл із зазначенням їх назв: Позняки, Осокорки та ін.

Практично незмінно показано місцевість і на карті Київської, Чернігівської та Полтавської губерній, укладеній у 1868–1869 рр.

Дуже добре водойми в районі сучасного розташування масиву Позняки показано на карті 1918 р. за матеріалами топографічного знімання 1897 р. Масштаб цієї карти – 1:21 000 (рис. 2).

Рис. 2. Фрагмент карти Києва з передмістями, 1918 р.

%d1%80%d0%b8%d1%81-2

Важливим є те, що на карті нанесено розташування залізниці, спорудженої у 1870 р. Використовуючи її за орієнтир, за наведеним масштабом можна встановити розташування видовженого озера за 1 км на південь від залізниці. Інший гарний орієнтир – перерізане залізницею озеро Тельбин.

Значний обсяг картографічних робіт виконано і в 30-х роках ХХ ст. Їх результатом стала серія топографічних військових карт Генштабу Червоної Армії. Детальний фрагмент району розташування Позняків показано на рис. 3.

Рис. 3. Фрагмент топографічної карти масштабу 1:25 000

(Генеральний штаб РСЧА, 1933–1937 рр.).

Озеро Качине виділено колом.

%d1%80%d0%b8%d1%81-3

Цінними в питанні наявності водойм та їх походження на Позняках є матеріали німецької аерофоторозвідки від 26 вересня 1943 р. Важливим елементом цих зображень є розташування двох мостів на шляху, що тягнеться у меридіальному напрямку. Це красномовно свідчить про наявність тут старичного озера та його доволі значні глибини. В іншому разі на цьому автошляху було би збудовано дамби.

Озеро Качине показано і на картографічних творах останніх десятиліть, зокрема на аркуші 4834 топографічного плану масштабу 1:2000, укладеного в 1990 р. за даними зйомки 1978 р. (рис. 4).

Рис. 4. Фрагмент топографічного плану ділянки Києва, укладеного в 1990 р.

за даними зйомки 1978 р.

%d1%80%d0%b8%d1%81-4

Звертає на себе увагу слово “озеро”, яким підписано досліджувану  водойму. На цій карті позначено й уріз води (93,1 м БС), що є додатковим свідченням тривалого існування тут водойми та ще й зі сталим рівнем.

Ефективним засобом моніторингу процесів, що відбуваються на земній поверхні, є й застосування супутникових знімків. Для цього, зокрема, можна використати ресурс Google.Earth. Так, на знімку від 25.06.2004 р. видно наявність багатьох водойм у період, коли висотна забудова прилеглої території лише починалася. Досліджувану водойму добре видно і на багатьох інших космічних знімках, зроблених пізніше.

Наведені дані показують існування водойми біля перехрестя проспекту Григоренка і вул. Здолбунівська упродовж дуже тривалого часу, а головне – до початку тут інтенсивної господарської діяльності та забудови прилеглої території. Усе це красномовно свідчить про те, що ця водойма є природним водним об’єктом, а саме старичним озером.

Розглядаючи питання статусу озера Качине, доцільно звернутися і до відповідних нормативно-правових джерел. Згідно з Водним кодексом України (Ст. 1), озером є “природна западина суші, заповнена прісними або солоними водами”. У Ст. 3 “Водний фонд України” зазначається, що всі води (водні об’єкти) на території України становлять її водний фонд. У наступній статті “Землі водного фонду” зазначено, що до нього належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами. Відповідно до ст. 86 використання земель водного фонду обмежено. Тут заборонено будь-яке житлове будівництво.

Висновки.

Водойма на розі сучасних проспекту Григоренка і вул. Здолбунівська існує упродовж дуже тривалого часу – щонайменше із середини XIX ст. Крім того, і, що дуже важливо, ця водойма існувала до початку забудови прилеглої місцевості. За цих умов таку водойму однозначно потрібно вважати озером, а саме старичним озером.

Список використаних джерел

  1. Вишневський В. І. Ріка Дніпро. – К.: Інтерпрес ЛТД, 2011. – 384 с.
  2. Екологічні проблеми Київських водойм і прилеглих територій / О.В. Романенко та ін. – К.: Наукова думка, 2015. – 192 с.
  3. Чирвинський В. Про найдавніші лівобережні тераси Дніпра на дільниці між Києвом і Золотоношею // Четвертинний період. – К. – 1931. – Вип. 3. – С. 91–100.