Чим відрізняються «дикі» пляжі від офіційних?

Чим відрізняються «дикі» пляжі від офіційних?

Так звані «дикі пляжі» – це, як правило, піщані береги водойм, які самовільно та стихійно використовуються людьми в якості місць для відпочинку.

Офіційні муніципальні пляжі – визначені місцевими органами влади рекреаційні зони з можливістю купання, які відповідають вимогам законодавства щодо безпеки та благоустрою. Лише заздалегідь підготовлена для організованого відпочинку людей локація може вважатися пляжем, який можна відвідувати так само, як, наприклад, басейн.

Важливою складовою безпечної та культурної рекреації біля води є розуміння населенням того, що пляж об’єктивно не можна облаштувати будь-де по всій береговій лінії. Поняття «офіційний пляж» не тотожне поняттю «піщаний берег»! Кожен пляж є самостійним рекреаційним комплексом, що облаштований інфраструктурою, необхідною для безпечного і комфортного відпочинку населення біля води.

КП «Плесо» утримує та розвиває мережу муніципальних пляжів Києва як громадського простору з високим рівнем безпеки, благоустрою та муніципального сервісу, що надається громадянам за сплачені ними податки. Утримання пляжної інфраструктури та усі підготовчі заходи перед літнім сезоном здійснюються за бюджетні кошти.

Яким вимогам має відповідати локація, аби бути придатною для облаштування пляжу?

Яким вимогам має відповідати локація, аби бути придатною для облаштування пляжу?

  • Вище за течією відносно пляжу не повинно бути джерел скидів у воду забруднюючих речовин, які можуть погіршити якість води настільки, що купання там в принципі буде не рекомендованим.
  • Безпечний рельєф дна: дно акваторії має бути рівне, щільне, з пологим спуском без уступів та різких перепадів глибини, вільне від баговиння та водоростей. При необхідності проводиться інженерна підготовка. Якщо спуск дуже крутий, пляж не може вважатися безпечним. Окрім того, на такій локації не вийде розставити на достатній відстані від берега обмежувальні буї, за які плавцям заборонено запливати.
  • Глибина в зоні водного об’єкта, що прилягає до пляжу і відведена для купання, має бути в межах 1,5 — 1,75 м.
  • Ширина смуги зони водного об’єкта, відведеної для купання, не повинна перевищувати 50 м від берега.
  • Пляжі розташовуються осторонь гідротехнічних споруд.
  • Швидкість течії не повинна перевищувати 0,5 м/с.
  • В акваторії пляжу не має бути місць нересту і нагулу риби.
  • В межах територій пляжів неприпустимо влаштовувати стоянки суден.

15 причин надавати перевагу офіційним пляжам

  1. Купання на «дикому» пляжі – на власний ризик. На офіційному пляжі за безпекою стежать лайфгарди, які чергують на укомплектованих за міжнародними стандартами рятувальних постах і приділяють особливу увагу превентивним заходам для запобігання нещасним випадкам. Сама філософія роботи лайфгардів ґрунтується не на порятунку, а на вжитті усіх заходів для недопущення критичних ситуацій. Показником якості роботи лайфгардів є не кількість врятованих, а те, скільком надзвичайним ситуаціям вдалося запобігти. Головне гасло лайфгардів: «Найкращий лайфгард – сухий лайфгард». Відвідувачі офіційного пляжу, які перебувають у зоні відповідальності рятувального поста, знаходяться під безперервним та уважним наглядом лайфгардів. Тому на офіційних пляжах «критичних плавців» рятують лайфгарди. Досвідчений лайфгард навіть за характером рухів плавця у воді може визначити, коли такий плавець потребує допомоги. На «диких» пляжах, як правило, водолази дістають вже тіла потопельників. Тому чим більше людей купатиметься під наглядом лайфгардів, тим менше буде виїздів водолазних бригад.
  2. Лікарі та фельдшери чергують у медпунктах, які обов’язково повинні бути на муніципальному пляжі.
  3. На «диких» пляжах відсутні облаштовані під’їзди для «Швидкої медичної допомоги».
  4. На офіційному пляжі повинні бути засоби оповіщення (гучномовці) для доведення до відома громадян необхідної інформації, оголошення роз’яснень та усних зауважень порушникам громадського порядку, а також для нагадування відвідувачам пляжу правил безпечного поводження на воді.
  5. Дно акваторії офіційних пляжів перед купальним сезоном обстежується і очищується водолазами від травмонебезпечних предметів. Дно «диких» пляжів – не перевіряється.
  6. На офіційних пляжах встановлено в достатній кількості сміттєві урни та контейнери. Території офіційних пляжів постійно утримуються в належному санітарному стані (щоденне прибирання відходів і сміття, щосезонні дератизаційні, протималярійні та протикліщові заходи відповідно до вимог законодавства про захист населення від інфекційних хвороб).
  7. Пісок на офіційних пляжах очищується за допомогою пляжеприбиральних машин та підлягає лабораторному контролю на відповідність санітарним вимогам (проводиться бактеріологічний, хімічний і гельмінтологічний аналіз). Пісок, який завозиться з офіційних родовищ та підсипається на пляж, додатково проходить попередній радіологічний контроль та отримує паспорт радіаційної якості. Пісок «диких» пляжів може містити бите скло, гострі іржаві риболовні гачки, голки від шприців тощо і мати низьку санітарну якість.
  8. Офіційні пляжі щороку перед їх відкриттям отримують санітарні паспорти готовності.
  9. На офіційних пляжах обов’язковим є постійний (не менше двох разів на місяць) лабораторний контроль якості води з інформуванням населення про результати мікробіологічного і санітарно-хімічного аналізу проб води. Якщо якість води не відповідає санітарним нормам, встановлюється тимчасова заборона купання. Окрім того, на офіційних пляжах лайфгарди стежать за тим, аби громадяни не купали домашніх тварин, оскільки вони можуть бути розповсюджувачами небезпечних для здоров’я та життя людей гельмінтів і збудників інфекційних хвороб. На «диких» пляжах такий контроль – відсутній.
  10. Інформація про поточні статуси пляжів публікується протягом сезону на офіційному веб-сайті КП «Плесо» та доводиться до відома громадян безпосередньо на пляжах шляхом вивішування прапорів. Зелений прапор – купання без обмежень. Жовтий прапор – купатися не рекомендовано. Червоний прапор – не купатися. Вивішування червоного прапора фактично означає тимчасове закриття пляжу для купання, до якого можуть вдатися через погіршення якості води, надзвичайну ситуацію або перед значним ускладненням погодних умов (штормове попередження).
  11. На офіційних пляжах є громадські вбиральні. На «диких» пляжах туалетом слугують кущі або, власне, сам водний об’єкт, що точно не поліпшує санітарну якість води.
  12. Кабінки для переодягання, фонтанчики з питною водою, душові установки, навіси від сонця, лави для сидіння, обладнання для паркування велосипедів – обов’язкові елементи пляжної інфраструктури.
  13. На маломірних/малих суднах забороняється заходити в акваторії, відведені для купання, адже це створює загрозу здоров’ю та життю плавців. У випадку наближення моторних суден до акваторії пляжу, лайфгарди обов’язково зупиняють його та проводять із судноводіями роз’яснювальну роботу. А у разі злісного порушення – негайно передають до річкової поліції інформацію про номер судна та характер порушення правил судноплавства.
  14. На офіційному пляжі мають бути створені умови для обслуговування та відпочинку громадян з інвалідністю. Персонал пляжу повинен пройти спеціальне навчання аби бути готовим забезпечити супровід людей з особливими потребами.
  15. Вхід на муніципальні пляжі є абсолютно вільним. Відповідно до статті 47 Водного кодексу України купання є реалізацією громадянами так званого «загального водокористування», яке здійснюється безкоштовно. Окрім того, щорічна підготовка пляжів до купального сезону, а також муніципальний сервіс, який надається відвідувачам протягом літнього періоду, забезпечується за рахунок бюджетних коштів. Отже, такий сервіс вже оплачений громадянами шляхом сплати податків і ми запрошуємо скористатись ним на зручній локації. Платні послуги можуть надаватися на території пляжів приватними підприємцями, які оформили свою діяльність відповідно до чинного законодавства, що дає їм право легально реалізувати товари та послуги на міських територіях (як правило, це оренда тапчанів, зберігання особистих речей у камерах схову чи робота кафе у припляжній зоні).

Нормативне регулювання

  • Порядок користування водними об’єктами на всій території України визначається Водним кодексом України та Порядком обліку місць масового відпочинку населення на водних об’єктах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2002 № 264.
  • Проведення у рекреаційних зонах протиепідемічних заходів врегульовано Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
  • Порядок запобігання нещасним випадкам і надзвичайним ситуаціям на водних об’єктах встановлений відповідно до Правил охорони життя людей на водних об’єктах України, затверджених Наказом МВС України від 10.04.2017 № 301 (реєстраційний номер Мін’юсту 566/30434 від 04.05.2017).
  • Вимоги до якості води для купання та періодичності відбору проб води з метою проведення лабораторних досліджень визначаються Державними санітарними правилами розміщення, улаштування та експлуатації оздоровчих закладів, що затверджені Наказом МОЗ України від 19.06.1996 № 172 (реєстраційний номер Мін’юсту 378/1403 від 24.07.1996) та Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, які затверджені Наказом МОЗ України від 19.06.1996 № 173 (реєстраційний номер Мін’юсту 379/1404 від 24.07.1996).
  • Вимоги до якості води у питних фонтанчиках встановлені відповідно до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», що затверджені Наказом МОЗ України від 12.05.2010 № 400 (реєстраційний номер Мін’юсту 452/17747 від 01.07.2010).
  • Облаштування пляжної інфраструктури, обладнання та реманенту має відповідати вимогам Державних будівельних норм ДБН Б.2.2-5-2011 «Благоустрій територій», що затверджені Наказом Мінрегіону від 28.10.2011 № 259.
  • Утримання пляжних зон здійснюється згідно з положеннями Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, які затверджені Наказом МОЗ України від 17.03.2011 № 145 (реєстраційний номер Мін’юсту 457/19195 від 05.04.2011).
Could create table version :No database selected